Як без віри у здійсненність мрій, про яку ми розмовляли у попередньому дописі, неможливо навчитись мріяти, так без вміння планування не вдасться їх втілювати. Тому сьогодні — про цілі, плани та навички, які нашим дитям потрібно опанувати.
Існує думка, що в воєнний час будувати плани недоречно: непередбачуваність обставин може звести все нанівець. І саме таке ставлення багатьох українців до планування може в майбутньому створити проблему для молодшого покоління, в якого не напрацюються відповідні навички — через те, що прикладу не буде.
Читайте також: Зоя Литвин Не платити $13 000. Як навчатися в приватній школі безкоштовно
Втім, саме зараз, в часи непередбачуваності, планування стає не просто корисним допоміжним вмінням, а необхідною складовою життя. Адже обставини, які швидко змінюються, потребують від нас швидкої, але водночас виваженої реакції. А таке можливо лише якщо ми маємо відповідний план. Тож плани працюють, коли вони є гнучкими та передбачають кілька варіантів розвитку подій. Ми маємо навчити дітей планувати саме так.
Дієві плани зазвичай містять в собі такі головні складові:
1. Планування цілей. Дитині потрібно розуміти, якого результату вона хоче досягти. А якщо бажань декілька (як це зазвичай є не лише в дітей), треба вибудувати їх пріоритетність.
2. Планування дій. На жаль, цілі неможливо досягти за рахунок лише бажання, навіть дуже сильного. Для цього потрібні конкретні дії, і дитина має їх послідовно робити.
3. Планування грошей. Для втілення більшості цілей потрібні гроші. Дитячі цілі тут не є виключенням, а іноді навіть потребують більших вкладень, ніж дорослі. Тому саме планування грошей є «вишенькою на торті», що дозволить реалізувати весь план.
Звісно, коли ми говоримо про дітей, маємо розуміти, що навчання постановці цілей та плануванню (втім, як і іншим навичкам) має бути адекватним віку та когнітивному розвитку дитини. Тому я беру за основу рекомендації, складені Міжнародною організацією дитячих та молодіжних фінансів (Child and Youth Finance International) спільно з ЮНІСЕФ та ЮНЕСКО, саме з урахуванням вікових особливостей.
Перший рівень — до 5 років
В цьому віці дитина вміє визначати емоції, свої та оточуючих, розуміє наслідки своїх дій. Також малюк опановує навички зі збереження речей, які є для нього цінними.
Чи не єдиний спосіб навчання для дітей дошкільного віку — це гра. А одна з улюблених дитячих ігор — «в магазин». При чому, часто малюки починають грати стихійно, без втручання дорослих; в якості грошей вони можуть використовувати приладдя з економічних ігор старших дітей або навіть листя з дерев. Тож дорослим залишається просто включитися у гру та додати в неї корисних навичок. Також азам економіки можна навчити на інших ресурсах, якими користується дитина.
1. Запропонуйте дитині «оцінити» її іграшки. Звісно, це не має бути ціна у реальних грошах, адже орієнтуватися в них малюк ще не здатний. Використовуйте еквівалент, про який йшлося вище. Це допоможе дитині взагалі опанувати поняття «ціни».
2. В ході гри відіграйте ситуації, коли ви є покупцем і вам не вистачає грошей на покупку, потім — коли ви зекономили, накопичили, а потім придбали омріяне. Показуйте дитині емоції, які супроводжують обидві ситуації.
3. Продемонструйте, як працює економія на реальних ресурсах, якими користується дитина. Наприклад, малюк полюбляє ліпити з пластиліну, але витрачає його не раціонально. Можна пояснити, як користуватися кольоровою сировиною економніше, а замість чергової коробки придбати малюкові щось цікавеньке на його вибір.
Дайджест головних новин Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Другий рівень — 6−9 років
Молодші школярі вже розуміють свої права та обов’язки, можуть додержуватись щоденних планів. В дитини з’являється повага до правил та рекомендацій. Ще одна важлива навичка — вміння розуміти інформацію на слух, абстрактно, без наочної демонстрації.
На цьому етапі варто навчити дитину розрізняти свої потреби та бажання. І якщо потреби поки що повністю фінансуються дорослими, то на втілення бажань потрібно вчити дитину складати план заощаджень з кишенькових грошей. На початку це мають бути короткочасні плани, не довші, ніж на місяць.
Кишенькові гроші можуть формуватися з кількох джерел:
- щотижнева фіксована сума, яка видається батьками,
- гроші, подаровані на свята,
- додаткова винагорода за певні дії.
Якщо з першими двома пунктами все зрозуміло, то на останньому варто зупинитися докладніше, бо він має хороший мотиваційний потенціал. Додаткову винагороду не варто сплачувати за ті дії, які й так є обов’язком дитини: навчання, підтримання порядку в кімнаті тощо, нескладні побутові справи тощо. А от якщо дитина виконає складніше побутове завдання або відмовиться від часу, що відведений їй для комп’ютерних ігор — це вже буде вартим грошового заохочення. Ба більше, це розвиватиме навичку планування дій, про яку я казала на початку.
Також в цьому віці варто починати знайомити дитину із сутністю фінансових послуг. У попередній колонці я розповідала про те, які фінансові механізми варто використовувати для накопичення на дитячі мрії. Так от, якщо ваша дитина старша за шість років, саме час обрати депозит або страхову програму разом із нею.
В наступному дописі поговоримо про те, які кроки у плануванні мають робити підлітки.