Основною складністю у справі створення ароматів у давнину була консервація ароматів. Зазвичай із цією метою використовуються жири та етанол, що дозволяють зберегти композиції органічного походження.
На щастя, ліпіди є більш-менш стійкими сполуками та їх сліди легко знайти на кераміці, а також у людських останках. Зробивши це, а також вивчивши зміни у їхній структурі, можна відтворити технологію створення парфуму.
Шон Кафлін і Барбара Хубер вивчили єгипетські глиняні посудини із залишками парфумів і з’ясували, що стародавні парфумери нагрівали олію протягом 10 діб. Вони повторили цей процес, будучи впевненими, що жир згіркне і набуде неприємного запаху.
Так і вийшло, проте, продовживши експеримент, вчені виявили, що подальше нагрівання протягом двох діб, а також додавання коріння, вина і смол не тільки прибирає поганий запах старої олії, але й дозволяє їй зберігатися довше. Тобто за допомогою цієї нехитрої методики можна отримати ідеальний консервант для парфумів.
Це відкриття цікаве не лише історикам, а й парфумерам, оскільки воно демонструє, що сучасні технології виготовлення ароматів досить близькі до тих, що використовувалися тисячоліття тому.
У наші дні вчені працюють над тим, щоб створити бібліотеку сучасних запахів — своєрідну капсулу часу, яка надасть нащадкам можливість дізнатися, які аромати були популярні в минулому. У цій справі дуже важливо знайти технології, що дозволяють зберегти нестійкі леткі речовини якнайдовше.